КОНФЛІКТ ЯК МИСТЕЦТВО ДОМОВЛЯТИСЯ
Сирени. Ракети. Вибухи. Війна.
Війна ззовні і війна всередині. В головах, серцях, душах. Градус стресу зашкалює, напруга зростає і, подібно пружині, стискається, стискається, стискається... У цей час дратівливість сягає своєї найвищої позначки і людина вже не керує своїми емоціями. Вони керують нею.
Зберігати розсудливість і спокій дуже складно. Через надмірну збудженість людина починає «розряджати» свою внутрішню пружину і вибухати, виплескуючи злість на оточуючих. Близьким дістається найбільше.
Війни навколо і так забагато. Варто зупиняти її. Почнемо з себе.
Як ми сприймаємо конфлікт? В більшості випадків – як катастрофу, некеровану стихію. Але конфлікт - це не смерч і не хаос, а структуроване явище. А отже, досить передбачуване і кероване.
Що варто знати про конфлікти взагалі, і особливо про конфлікти в стані війни?
1. Нервова напруга у час війни – цілком нормальне явище.
2. В міжособистісному конфлікті не може бути переможця. Від скандалів виграють лікарі та адвокати, а не сторони конфлікту.
3. Конфлікт можливий лише тоді, коли у ньому беруть участь двоє. Для плеску долонями потрібні дві руки. Якщо скандалити намагається лише одна сторона, а друга поводиться неконфліктно – скандалу не вийде.
Але й уникати конфлікту, час якого настав, теж небезпечно. Пам’ятаємо про «пружину».
Поки існують люди, поки існуватимуть протиріччя інтересів. Тому вміти конфліктувати – це мистецтво, якому варто вчитися. Не уникати суперечки, не нападати і не захищатися, а поводитися у конфлікті психологічно грамотно.
Правило 1. Дайте опоненту у конфлікті висловитися, не перебиваючи його при цьому. Дуже часто обговорення конфліктної ситуації стає можливим лише за умови, коли опонент випустить всю зайву пару. Іноді для вирішення конфлікту цього буває достатньо.
Правило 2. Показуйте опоненту щирий інтерес до того, що він каже. Не в суперечках народжується істина, а в дискусіях. А для цього потрібно дозволити людині показати свою правду. Буддисти говорять, що людські суперечки безкінечні не тому, що неможливо знайти істину, а тому, що той, хто сперечається шукає не істину, а самоствердження.
Правило 3. Завжди залишайте можливість опоненту зберегти обличчя. Навіть якщо він на всі 100% помиляється, ніколи не вказуйте на це прямо. Вибудовуйте свої аргументи так, щоб людина сама змогла побачити власні хибні переконання. Інакше вона буде всіма способами захищати свою гідність (погрожувати, агресувати, мстити, плакати, виправдовуватися), а не дивитися в корінь проблеми.
Правило 4. Демонструйте повагу до опонента. Для цього достатньо стежити за своїми інтонаціями та не допускати жодних різких висловлювань, що особливо стосуються особистості опонента. Навіть якщо людина виявляє яскраву неповагу до вас, доки ви демонструєте поважне ставлення до неї, завжди залишаються непогані шанси на те, що вдасться вирішити цей конфлікт.
Правило 5. Залишайтеся відкритим та чесним. Натяки та недомовки лише посилюють конфлікт. Покажіть людині, що у вас немає каміння за пазухою, і за відвертість у відповідь опонент не буде покараний.
Правило 6. Говоріть «Я-повідомленнями». Коли відчуваєте образу, не кажіть: «Ти мене образив». Краще сказати так: «Я почуваюся ображеним (мені неприємно, прикро), коли чую, що…». Ти-повідомлення лише розпалюють конфлікт, бо вони завжди чуються як звинувачення.
Правило 7. Не шукайте винних. Звинувачення на адресу опонента – це найкращий спосіб влаштувати затяжний конфлікт без шансу його вирішити. У суперечці в жодному разі не повинно звучати питання «хто винен?» Радше шукати відповідь на питання «що робити?», дотримуючись принципів ефективної стратегії перемовин Win/Win – «Я виграв, ти виграв». Це коли пріоритетом стають інтереси не однієї, а усіх сторін конфлікту.
Правило 8. Допустіть думку, що і ви можете бути неправі. Визнайте це щиро, якщо аргументи опонента розумні і очевидні. Зробити це буває найтяжче, але ви не тільки у власних очах будете виглядіти гідно, але й опонент буде змушений це визнати, бо людина, яка вміє просити вибачення – сильна людина.
І ще одне:
Перераховані вище правила спрямовані на конструктивне вирішення конфліктів, проте не всі конфлікти має сенс вирішувати. Іноді дешевше з деким взагалі не зв'язуватися, а просто «пройти повз», як у прямому, так і в переносному значенні. Не варто перед деким «метати бісер». Особливо, якщо це свині.
ПОРАДИ ВОЄННОГО ЧАСУ: ЯК ПІКЛУВАТИСЯ ПРО СЕБЕ В ПЕРІОД КРИЗИ
«Що робити коли дуже страшно, коли хочеться згорнутися калачиком і завмерти, ніби тебе немає… не видно… не існує…»
Згорніться.
Калачиком, клубочком, котиком.
Слухайте тіло. Воно просить безпеки і захисту.
Згорнутися калачиком – означає «повернутися» в стан ембріона, звузити простір, відчути ту захищеність, що була в найбезпечнішому місці в світі – в лоні мами.
Ми інтуїтивно «клубочимося», коли погано, страшно, боляче. І тоді в мозок надходить сигнал – «все добре, я в безпеці, я захищений», і він потихеньку заспокоюється.
Дайте собі цей час. Але не застрягайте там, бо ефект буде протилежний.
Поділюся найпростішими відомими мені способами подолання тривоги і страху.
Порушення звичних зрозумілих ритмів призводить до втрати імпульсу життя. Тому в стресі комусь хочеться прикинутися ганчірочкою в темному куточку, а комусь кричати/бити/руйнувати.
І скажу я вам, що краще вже крушити й руйнувати, аніж тихо помирати у куточку.
Повертайте до життя через тіло. Повертайте собі ритм. Дайте зрозуміти тілу ритм.
Найпростіший спосіб - почніть тихенько чи не дуже співати пісню. Будь-яку. Це повертає ритми.
Не можете співати, мугикайте знайому мелодію.
Нема сил мугикати, увімкніть пісню і барабаньте під неї пальцями по нозі, по тілу.
Накиньте на плечі простирадло, шарф, палантин. Закутайтесь, створіть навколо себе коло – гніздо, лоно спокою як в материнській утробі.
Бачили, у фільмах-катастрофах, сюжетах з місць аварії людям дають загорнутися в ковдри, навіть влітку. Задумувалися чому? Тепер ви знаєте. Створити навколо себе кокон = створити місце безпеки = заспокоїтися = знизити рівень стресу і страху – «я захищений, я в безпеці».
Що треба знати про панічні атаки
Сьогодні була свідком панічної атаки, яка сталася з жінкою-переселенкою. Вона прийшла на консультацію. Мила, тиха, з сумними очима, але усміхнена. Її голос злегка тремтів, проте звучав впевнено. Розмова розпочалася зі звичного обміну привітаннями і, як то кажуть, нічого не віщувало біди. Раптом вона стала задихатися, хапати судорожно повітря. В її очах був такий страх, ніби я останнє, що вона бачить у своєму житті. Зізнаюся, я спостерігала таке вперше.
То була панічна атака, якій властиві симптоми, що жінка описала згодом:
«Я добре почувалася. Зайшла в кабінет з легкістю, не хвилювалася. Раптом мені стало дуже страшно, у вухах задзвеніло, навколишні звуки стали приглушеними, кімната перед очима поплила. Я почала задихатися – не вдавалося вдихнути. Пробив піт, затремтіли руки, з'явився біль у грудях. Серце вистрибувало. Я думала, що то кінець!»
На жаль, панічні атаки завдяки стресу, який ми переживаємо сьогодні у стані війни (навіть пасивно), стануть нормою нашого суспільства. Вміти надавати першу психологічну допомогу так же важливо, як вміти надавати першу домедичну допомогу.
ЩО ТРЕБА ЗНАТИ ПРО ПАНІЧНІ АТАКИ (ПА)?
ПА проявляються на фізичному і психологічному рівнях:
Фізичні симптоми ПА: тахікардія; пітливість; запаморочення; озноб; тремтіння; задишка; біль у грудях; нудота; оніміння кінцівок.
Психологічні симптоми ПА: відчуття нереальності того, що відбувається; «вимикання» із власного тіла, спостереження за собою «збоку»; страх втратити свідомість, померти або збожеволіти.
ЯК ВІДРІЗНИТИ ПА ВІД СЕРЦЕВОГО НАПАДУ?
- У серцевого нападу та ПА схожі симптоми: прискорене серцебиття, задишка, підвищене потовиділення, біль у грудях. Однак у разі ПА симптоми зникають за 10-15 хвилин. Тоді як симптоми серцевого нападу не проходять до медичної допомоги.
- Люди із серцевим нападом відчувають попереджувальні симптоми за кілька днів до нападу, і найчастіше сам напад трапляється під час фізичної активності. ПА виникають незалежно від фізичної активності.
- Має значення і вік. Ризики виникнення серцевого нападу збільшуються у чоловіків після 45 років, а у жінок після 55 років. Як кажуть кардіологи, якщо молода людина без факторів ризику відчуває біль у грудях, ймовірність серцевого нападу дуже мала. Але біль у грудях у 50-річного чоловіка, який багато років палить, з 20-річною історією діабету, швидше за все, сигналізує про серцевий напад і про те, що він потребує термінової медичної допомоги.
ЯК НАДАТИ ПЕРШУ ДОПОМОГУ ЛЮДИНІ ПРИ ПА?
1. Запитайте, чи людина розуміє, що з нею відбувається, чи траплялося з нею таке раніше. Якщо ні — поясніть, що це хвилинний страх, який минеться.
2. Знайте самі і поясніть людині, що від ПА не вмирають і не божеволіють. ПА не є небезпечною для життя. Незабаром симптоми минуться, потрібно просто перечекати. В подоланні їх є безліч ефективних технік.
3. Говоріть чітко та повільно, використовуйте короткі, ясні речення. Зберігайте самовладання і не втомлюйтеся нагадувати, що реальної небезпеки немає – мозок помилився.
4. Говоріть, що ви поруч, що людина у безпеці. Підтримуйте контакт. Цим ви допомагаєте їй утримати зв'язок із реальністю.
5. Запропонуйте зробити одну з найпростіших технік Граудінг/Заземлення (на фото). ЇЇ легко запам’ятати і застосовувати.
ЧОГО НЕ МОЖНА РОБИТИ:
- Знецінювати досвід та переживання людини. Не кажіть: «Та що ти вигадуєш! Немає в тебе жодних ПА!» або «Зараз кожен другий каже, що має ПА».
- Не варто акцентувати увагу на проблемі. Не кричіть «Що з тобою?!» чи «Ти мене лякаєш!». Не показуйте переляк – це може погіршити стан. Спокійно допоможіть пережити напад, а потім порекомендуйте звернутися до лікаря. Якщо зі здоров’ям все добре – тоді до психолога. Коли ПА трапляються часто, то це вже панічний розлад. З одиничною ПА можна впоратися самостійно, а от за підозри панічного розладу ігнорування чи зволікання буде мати небезпечні для психіки наслідки.